Як ти там Asilia, Олександр Положинський

Як ти там?
Я смерті тебе зараз точно не віддам
Не поступлюсь тобою навіть ні на грам
Я віджену її - хоч ще не знаю чим
Не знаю чим
Як ти там?
Щасливу долю розірвало пополам
У серці - зрив, в житті - різкий болючий злам
Але я збережу тебе кохаючи
Кохаючи

Тут вогнем стережуть поля
Тут красу закриває дим
Тут від смерті ховає земля
Тих, хто чується молодим
Тут важкий безперервний бій
То з чужим, то з собою самим
Тут сльоза тремтить серед вій
Коли знову йде побратим
Тут зозулі рахують дні
Тут уламки зрізають цвіт
Тут здається, що ми одні -
Одинокі - на цілий світ
Ані звісточки, ні зв‘язку
І важкий тягар на душі
Тільки й місиш глину в‘язку
Коли раптом впадуть дощі…

Тут жахливі й прекрасні етюди
Почергово впадають в зіниці
Тут найкращі у світі люди
Наче викувані із криці
Тут потворні руїни промзони
І яскраві квітки на осонні
Тут свої суворі закони
Протиставлені беззаконню
Тут народжуються мрії
Про яскраве щасливе майбутнє
Тут у серці постійно гріє
Щось далеке і поки відсутнє
Тут приходять дитячі малюнки
Від яких перехоплює подих
Й одягають важкі обладунки
Ті, хто легко ідуть на подвиг

Розподілені фронту ділянки
Вірні друзі, надійні ланки
Свіжі рани, туманні ранки
Обов‘язки, забаганки
І забаганки у мене ще ті
Зі щитом, а не на щиті
Бо ще ніколи в своєму житті
Я так вижити не хотів…